Я чув багато хороших порад. Я читав багато мудрих книжок. Я спілкувався з людьми, які пережили багато різного лиха і вижили, зберігши чистоту та віру. Але чужі поради швидко гинули під завалами моїх власних думок. Чужа мудрість або співпадала з моєю, або втікала, нейприйнятою, на пошуки інших адептів. Чужий біль заходив у моє серце, однак надовго у ньому не затримувався.
Я звик бути щасливим, я знаходив своє життєве задоволення навіть у малопомітних дрібничках, я вірив у те, що все буде добре, навіть коли невдачі раптом накидалися на мене одна за одною. Не скажу, що все в житті давалося мені просто та легко, але я завжди намагався робити тільки те, що мені подобається, тому отримував кайф від життя у різних його проявах.
Мені щастило. Мені щастило на людей, на події, на враження, на успіхи. В мене прекрасні батьки, чудові друзі, і я завжди, хоч і в різних життєвих ситуаціях, відчував підтримку різних людей – близьких і малознайомих, рідних та незнайомих взагалі. Натомість, я й сам не відмовляв людям у допомозі, коли міг її надати, хоч робив це не так вже й часто і не завжди.
я почав думати, що кохання – це біль. Біль, який даруєш ти. Біль, який дарують тобі. Тому навмисно навчився затискати у собі це почуття, як тільки відчував, що воно черговий раз може стати болючим. Я не уникав жінок, я не боявся стосунків з ними, але без справжніх почуттів такі стосунки не могли стати настільки серйозними, щоб мати шанс на тривалість довжиною в життя.
В моєму житті, як і кожній іншій людині, мені неодноразово доводилося робити вибір. Так вже склалося, що я завжди намагався вибирати не головою, а серцем, і жодного разу ще про свій вибір не пошкодував, хоч іноді й здавалося, що вибір свій я зробив неправильно. Я знаю, що багатьом людям я здаюся нестерпним, комусь – цинічним, комусь – жорстоким, а для когось я просто надто філософічний тип. Думаю, кожен з них по-своєму має рацію у сприйнятті мене, бо в різних обставинах і в різних ситуаціях я проявляв себе саме так.
Зрештою, зараз я все це пишу не для того, щоб розказати, який я був чи є, а для того, щоб поділитися тим, що я зрозумів. Роблю це не для повчання, не для обов’язкового наслідування, і не для того, щоб спробувати разом з вами розділити свій біль. Я вже знаю, що твій біль – він тільки твій. І як би інші люди не хотіли його розділити з тобою, як би їм самим не стало від того боляче, твій власний біль від того не зменшиться і залишиться тільки твоїм. Але якщо ти вже маєш цей біль, то мусиш застерегти інших, щоб дати їм шанс уникнути його.
Не мовчіть. Не ховайте одне від одного своїх справжніх думок. Якщо вже життя дало вам таке щастя мати одне одного, якщо ви відчуваєте кохання одне на двох, якщо вірите в те, що це і є інша, незнайома раніше, половинка вашого серця, вашого життя – не мовчіть. Кажіть про все, про що ви думаєте, і кажіть, як саме ви думаєте про це. Не бійтеся можливих підступів, зради, інтриг – повірте, біль від них стократ менший, ніж біль за несказані слова!
Хай кохання керує вашими стосунками. Включайте мозок лише тоді, коли треба займатися якимись конкретними справами, вирішувати якісь проблеми, планувати спільне життя. Але в тому, що стосується відносин між вами, в тому, що стосується лише вас двох, в тому, що пов’язує вас одне з одним мільйонами невидимих ниточок, керуйтеся лише своїми почуттями, довіряйте лише їм.
Хай вам щось кажуть і радять добрі люди. Хай ваш мозок підказує вам правильні рішення й дарує вам свої мудрі думки. Хай книжки та фільми змальовують безліч схожих ситуацій і розказують, що далі має бути і як. Ви все одно слухайте тільки себе – своїх почуттів та власних сердець.
І хай навіть потім виявиться що це була помилка, що це була не та людина і не ті почуття! Все одно, це не принесе такого болю, як усвідомлення того, що ти міг сказати, ти мав сказати, але не сказав. І якщо ви вже чуєте в серці слова, які рвуться назовні, якщо ви відчуваєте, що вже готові вимовити їх – не чекайте! Ні дня, ні хвилини, ні навіть на мить не затримуйте їх! Не шукайте слушної нагоди, не мрійте про кращі часи чи про романтичні інсценізації. Краще зробіть це просто зараз, а романтичні сцени потім влаштовуйте усе життя. Бо втрачена мить може раптом розтягнутися у вічність, а несказане слово важитиме більше за життя.
Кохання вам і сказаних вчасно потрібних слів!